Емоційний 3D-ролик про маленьке лисеня-пожежника доводить: те, що здається слабкістю, може стати найбільшою перевагою.

Через контраст холодного депо, тривожних червоних спалахів, темного тунелю та теплого золотого фіналу показана трансформація героя — від бажання здаватися великим до прийняття власної сили.

Ключовий режисерський прийом — наскрізний образ завеликої каски, яка повторюється на початку й у фіналі, але вже з абсолютно іншим емоційним значенням.

Дорбелик (Chaos Possum) починався як невеликий творчий експеримент, але поступово перетворився на окремого персонажа і цілу серію коротких відео.

Ідея була в тому, щоб створити впізнаваного героя зі своїм характером, трохи хаотичного, втомленого від дорослого життя опосума, який постійно потрапляє у дуже знайомі побутові ситуації. Кава замість продуктивного ранку, боротьба з будильником, спроби пережити спеку, бажання просто поспати — маленькі історії, в яких персонаж поводиться майже як людина.

Для кожного ролика я придумувала ідею та мінісценарій, створювала сцени, працювала з анімацією, мімікою й рухами персонажа та збирала все у коротку завершену історію.

Одним із головних викликів стала консистентність: Дорбелик мав залишатися впізнаваним від відео до відео, незважаючи на різні ситуації, пози та рухи. Водночас важливо було не втратити його характер — саме реакції та поведінка героя мали робити прості побутові ситуації смішними.

Серія отримала сильний органічний відгук у соцмережах: кілька роликів набрали понад 1 млн переглядів, а найуспішніший — понад 3 млн.

Для мене цей проєкт став експериментом не тільки зі створення AI-персонажа, а й із тим, як за допомогою коротких історій сформувати героя, якого аудиторія впізнає і хоче бачити знову.

Що це

Авторська анімаційна короткометражка WINGS — історія про хлопчика EN, який мріє літати, і про Хранителя, що віддає власні крила, аби ця мрія піднялася в небо. Спершу політ здається свободою. Пізніше EN дізнається, що його крила не були безкоштовними: хтось мовчки заплатив за них свою ціну. Фільм — про мрії, любов, жертву й людей, які допомагають нам піднятися, навіть коли ми не бачимо їхнього болю.

Як робилось

AI використовувався як основний інструмент продакшену. Світ фільму — світлий біолюмінесцентний ліс із власною фауною: крилатий кіт-компаньйон, велетенські істоти, Хранителі з прозорими крилами. Кадри генерувалися в Dreamina Seedance 2.0, далі — збірка, ритм, кольорокорекція та звук. Замість різких склейок фільм побудований на плавних переходах, щоб зберегти відчуття суцільного сну.

Що було складно

Найважче — тримати сталість персонажів і світу через увесь фільм: обличчя EN, малюнок крил, кольорова палітра лісу мали лишатися тими самими від кадру до кадру. Друге — драматургія повороту: глядач має спершу повірити в радість польоту й тільки потім зрозуміти його ціну, тож порядок і темп сцен переписувалися не раз. Третє — емоція без діалогу: історія тримається на візуалі й музиці, тому кожен кадр мусив нести сенс сам по собі.