Портрет флористки. На зйомку вона погодилась рівно на пів години й один раз — далі зібрали ще пʼять образів у моделі. Головне тут не «красиво», а щоб її впізнавали свої клієнти.

Три дні шукала світло для цієї сироватки. Клієнт просив «щоб було видно текстуру скла», а на білому фоні воно просто зникало. Врешті поставила травертин і одне бічне джерело — і скло нарешті стало склом.

Сукня на вітрі — кадр із заставки для показу. Тканина найважча частина: якщо рух вигадати, це видно одразу. Тому спершу знімаю референс справжньої тканини, а вже потім будую кадр.

Взуттєвий бренд просив «щось живе, не каталог». Зробив серію в майстерні: інструменти, шкіра, руки. Найдовше сидів над тим, щоб шов виглядав справжнім — модель весь час малювала занадто рівний.

Обкладинка для дитячої книгарні. Пробував і пластилін, і папір — зупинились на горіховій шкаралупі. Це той випадок, коли третя ідея виявилась кращою за перші дві, хоч на них пішло більше часу.

Кавʼярня замовила пачку на місяць. Ось три кадри з першої серії — зняті так, ніби це просто ранок звичайної людини, а не реклама. Саме про це найчастіше й просять.

новий пост!! ))

Зробв тут баннер! )))

Кава в невагомості — той самий кадр, який просять усі і який найважче зробити не банальним. Секрет виявився в тому, щоб не зупиняти рух повністю: трохи змазу лишає відчуття польоту.

Кут майстерні, де стоїть усе недороблене. Знімала для себе, але саме цей кадр найчастіше просять повторити для інших студій.

Барбер із Франківська. Просив «щоб не як у всіх» — тому ніякої студії, тільки його ж крісло й тепле світло.

Парфум після дощу. Тут головне було не перестаратись із краплями — інакше виглядає як реклама води, а не парфуму.

Сумка ручної роботи. Один кадр, одна тінь від листя — і більше нічого не треба.

Порожній зал до відкриття. Люблю цю годину найбільше — світло ще довге, а в кадрі нікого.

Пекарня о сьомій ранку. Знімали руки, а не булки — люди купують відчуття, а не випічку.

Кавовий візок із пластиліну. Робив для себе, у вихідні — і саме його забрали в роботу першим.

Сухоцвіти на підвіконні. Тут узагалі нічого не відбувається — і в цьому вся суть.

Вечірній Львів між двома зйомками. Не робота, просто кадр, який шкода було не зберегти.

Кераміка для локального бренду. Знімали під картку товару — тому фон нейтральний, а вся робота у світлі.

Банер під розпродаж. Замовник хотів «щоб вибухало», але без напису на пів екрана — тому весь рух робить фарба, а текст лишається маленьким.