Цей проєкт почався не із замовлення, а з моєї ініціативи.

Я запропонувала знайомій, яка займається організацією заходів, безкоштовно створити AI-креатив для події «Код молодості». Для мене це була можливість спробувати себе в реальному проєкті: не просто згенерувати красиві кадри, а створити відео, яке працюватиме на конкретний захід і його аудиторію.

Я продумала ідею, візуальну стилістику, створила AI-кадри, оживила їх і змонтувала в цілісний рекламний ролик.

Результат сподобався організаторці. І саме цей безкоштовний перший креатив став початком вже комерційної співпраці: після нього вона замовила в мене ще кілька рекламних AI-креативів для партнерів і спонсорів заходу.

Для мене «Код молодості» — особливий кейс, тому що він показав просту річ: іноді найкраще портфоліо — це не чекати першого замовлення, а самій створити можливість його отримати.

Один ролик, зроблений з власної ініціативи, перетворився на перших клієнтів, нові завдання і оплачувані AI-креативи.

І саме тоді AI для мене став не просто інструментом для експериментів, а інструментом, за допомогою якого можна вирішувати реальні рекламні завдання бізнесу та заробляти на своїй творчості.

Цей ролик став для мене не просто ще одним AI-відео. Це був той випадок, коли за хвилиною фінального відео стоять десятки рішень, перегенерацій, правок і моментів, коли доводилося починати кадр майже спочатку.

Завдання на перший погляд звучало просто: створити преміальний рекламний ролик про архітектурні плівки для City-Ton Austria. Але потрібно було не просто зробити красиву картинку. Треба було вибудувати цілу історію: проблема → рішення → технологія → переваги → безпека → професійний монтаж → бренд.

І тут почалося найцікавіше.

AI не завжди розуміє слово «точно» так, як його розуміє людина. 🙂 Плівка раптом жила власним життям, змінювала форму або виходила за межі скла. Руки майстрів рухалися неприродно. Інструменти могли змінюватися просто під час руху. А фірмовий логотип на футболці — перетворитися на зовсім інший знак чи вигаданий напис.

Особливо складно було зберегти одних і тих самих працівників, правильний колір форми, логотип City-Ton, реалістичну фізику плівки та професійність самого процесу монтажу.

Деякі кадри генерувалися знову і знову через одну маленьку деталь. Начебто все добре — але неправильне лого. Виправляєш лого — змінюється футболка. Виправляєш футболку — плівка вже поводиться неприродно. І знову по колу.

Окремим викликом став блок із захисними плівками. Тут недостатньо було зробити ефектне розбите скло. Потрібно було показати фізично правдоподібну дію: як плівка утримує уламки та ускладнює швидке створення отвору. Без голлівудських спецефектів — стримано, технічно й переконливо.

Потім — монтаж. Близько хвилини відео, а потрібно вмістити сонцезахист, UV-захист, безпеку, роботу спеціалістів і сам бренд. Доводилося буквально рахувати секунди й вирішувати: де потрібен титр, де має говорити картинка, а де краще залишити тишу й один звук ракеля чи скла.

І ще один важливий висновок цього проєкту: AI не завжди потрібно просити зробити більше. Часто навпаки.

Чим менше зайвого руху, ефектів, зумів і «магії» — тим дорожче виглядає результат.

Тому камера тут рухається майже непомітно. Архітектура залишається стабільною. У монтажних кадрах рухаються насамперед руки. На склі — лише природні відображення. У фіналі — майже нерухомий premium hero shot.

Цей ролик навчив мене ще раз: AI-креатив — це не натиснути кнопку «згенерувати». Це режисура, сценарій, композиція, десятки промптів, відбір, перегенерації, монтаж, звук, типографіка — і дуже багато уваги до деталей.

І, мабуть, саме тому після всіх цих «ще раз», «майже, але ні» і «перегенеровуємо» особливо приємно бачити, як окремі AI-кадри нарешті складаються в одну цілісну історію бренду.

Трейлер до фільму "Лист волі". Фільм створено для презентації міжнародній спільноті на кінофестивалях. Весь фільм

https://youtu.be/jzULvUoM0jY

Я створила «Лист Волі» як спробу оживити не просто картину, а історичну пам’ять, закладену в ній. Мене зацікавив той момент, коли живопис перестає бути нерухомим зображенням і починає говорити мовою кіно: герої рухаються, сміються, дивляться один на одного, слухають слова писаря — і перед нами постають уже не персонажі полотна, а живі люди зі своїм характером, гумором і відчуттям свободи.Я свідомо обрала картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», одну з найвідоміших сцен української історичної пам’яті. Для мене важливо повернути її в український культурний контекст. Рєпін народився і виріс в Україні — у Чугуєві на Харківщині. Працюючи над картиною, художник звертався до історичних матеріалів та використовував автентичні історичні артефакти, прагнучи відтворити світ запорожців із максимальною достовірністю.«Лист Волі» є частиною мого авторського проєкту «Привласнені імена», присвяченого поверненню митців, народжених в Україні, в український культурний та історичний контекст. У центрі фільму — воля. Для запорожців вона не є абстрактним поняттям. Це право не схилятися перед чужою владою, зберігати власну гідність, віру, братерство і землю. Їхній сміх у фільмі для мене так само важливий, як і сам текст листа. Це сміх людей, які не бояться сильнішого ворога, тому що внутрішньо вже є вільними.Сьогодні, коли питання свободи, національної ідентичності та права народу самому визначати своє майбутнє знову набули надзвичайної гостроти, історія запорожців звучить особливо актуально.Я оживляю картину, щоб дати голос тим, кого ми звикли бачити лише на полотні.І щоб нагадати: свобода починається там, де людина перестає боятися.