Цей ролик став для мене не просто ще одним AI-відео. Це був той випадок, коли за хвилиною фінального відео стоять десятки рішень, перегенерацій, правок і моментів, коли доводилося починати кадр майже спочатку.

Завдання на перший погляд звучало просто: створити преміальний рекламний ролик про архітектурні плівки для City-Ton Austria. Але потрібно було не просто зробити красиву картинку. Треба було вибудувати цілу історію: проблема → рішення → технологія → переваги → безпека → професійний монтаж → бренд.

І тут почалося найцікавіше.

AI не завжди розуміє слово «точно» так, як його розуміє людина. 🙂 Плівка раптом жила власним життям, змінювала форму або виходила за межі скла. Руки майстрів рухалися неприродно. Інструменти могли змінюватися просто під час руху. А фірмовий логотип на футболці — перетворитися на зовсім інший знак чи вигаданий напис.

Особливо складно було зберегти одних і тих самих працівників, правильний колір форми, логотип City-Ton, реалістичну фізику плівки та професійність самого процесу монтажу.

Деякі кадри генерувалися знову і знову через одну маленьку деталь. Начебто все добре — але неправильне лого. Виправляєш лого — змінюється футболка. Виправляєш футболку — плівка вже поводиться неприродно. І знову по колу.

Окремим викликом став блок із захисними плівками. Тут недостатньо було зробити ефектне розбите скло. Потрібно було показати фізично правдоподібну дію: як плівка утримує уламки та ускладнює швидке створення отвору. Без голлівудських спецефектів — стримано, технічно й переконливо.

Потім — монтаж. Близько хвилини відео, а потрібно вмістити сонцезахист, UV-захист, безпеку, роботу спеціалістів і сам бренд. Доводилося буквально рахувати секунди й вирішувати: де потрібен титр, де має говорити картинка, а де краще залишити тишу й один звук ракеля чи скла.

І ще один важливий висновок цього проєкту: AI не завжди потрібно просити зробити більше. Часто навпаки.

Чим менше зайвого руху, ефектів, зумів і «магії» — тим дорожче виглядає результат.

Тому камера тут рухається майже непомітно. Архітектура залишається стабільною. У монтажних кадрах рухаються насамперед руки. На склі — лише природні відображення. У фіналі — майже нерухомий premium hero shot.

Цей ролик навчив мене ще раз: AI-креатив — це не натиснути кнопку «згенерувати». Це режисура, сценарій, композиція, десятки промптів, відбір, перегенерації, монтаж, звук, типографіка — і дуже багато уваги до деталей.

І, мабуть, саме тому після всіх цих «ще раз», «майже, але ні» і «перегенеровуємо» особливо приємно бачити, як окремі AI-кадри нарешті складаються в одну цілісну історію бренду.