Мій перший AI-креатив — про спогади дитинства, які оживають у простих речах: сонячному світлі крізь фіранку, літньому подвір’ї, бризках води, черешнях і соковитому кавуні. Я хотіла передати відчуття теплого, безтурботного літа, до якого подумки повертаєшся вже дорослою. Історія поєднує дорослу жінку та маленьку дівчинку — її спогад про себе. Тепле золотисте світло й побутові деталі допомагають відчути цей зв’язок без зайвих пояснень. Найскладнішим у такій роботі було зібрати окремі AI-сцени в цілісну історію: зберегти схожу зовнішність героїнь, єдині кольори та природність рухів. Окремий виклик — передати емоцію через погляд, усмішку й маленькі жести, а в монтажі знайти ритм, який дає глядачеві час відчути кожен спогад. Цей креатив для мене особливий, бо з нього почався мій досвід створення AI-відео. У ньому я спробувала перетворити знайоме відчуття на маленьку візуальну історію — про дитинство, тепло і пам’ять.