Показую тільки «Кіно та музика». Показати все
Дослідження межі між AI-анімацією та справжніми емоціями.
Для цього проєкту я використала власний AI-аватар у сучасному танцювальному виступі — не просто як візуально вражаючого персонажа, а як експеримент: Чи може штучний інтелект передавати крихкі емоційні стани через рух, ритм, мову тіла та тишу?
У цьому відео я хотіла висловити дві різні емоційні фази через два окремі розкадровки.
Перша — м'якша і спокуслива.
Плавні рухи, делікатні жести, повільне емоційне розкриття персонажа, майже гіпнотична жіночність.
Друга несе набагато більше напруги.
Рухи стають гострішими, важчими, нестабільнішими.
Тривога, внутрішній конфлікт і емоції балансують на межі страждання — ніби персонаж поступово втрачає контроль над власним емоційним станом.
Найбільше мене цікавила не ідеальна хореографія, але відчуття емоційної присутності — моменту, коли персонаж ШІ перестає виглядати просто анімованим і починає відчувати себе психологічно живим.
Процес розпочався з препродакшну:
Друзі! Хочу подилитися новиною!
Мій авторський фільм «Anna & Amedeo»
отримав Почесну відзнаку (Honorable Mention) Reale Film Festival 🇮🇹
Журі фестивалю відзначило особливу цінність і креативність фільму.
«Anna & Amedeo» — історія романтичної зустрічі молодої Анни Ахматової та італійського художника Амедео Модільяні в Парижі. Їхня зустріч залишила слід не лише в пам’яті Анни, а й в історії мистецтва — Модільяні створив її портрети, відомі сьогодні у всьому світі.
Для мене ця відзнака — велика радість і підтримка на фестивальному шляху фільму. ❤️🎬
Посилання на українську версію фільма https://youtu.be/2kQabqUtI4k
(фестивальна версія створена французською мовою з англійськими субтітрами)
Трейлер до фільму "Лист волі". Фільм створено для презентації міжнародній спільноті на кінофестивалях. Весь фільм
Я створила «Лист Волі» як спробу оживити не просто картину, а історичну пам’ять, закладену в ній. Мене зацікавив той момент, коли живопис перестає бути нерухомим зображенням і починає говорити мовою кіно: герої рухаються, сміються, дивляться один на одного, слухають слова писаря — і перед нами постають уже не персонажі полотна, а живі люди зі своїм характером, гумором і відчуттям свободи.Я свідомо обрала картину Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», одну з найвідоміших сцен української історичної пам’яті. Для мене важливо повернути її в український культурний контекст. Рєпін народився і виріс в Україні — у Чугуєві на Харківщині. Працюючи над картиною, художник звертався до історичних матеріалів та використовував автентичні історичні артефакти, прагнучи відтворити світ запорожців із максимальною достовірністю.«Лист Волі» є частиною мого авторського проєкту «Привласнені імена», присвяченого поверненню митців, народжених в Україні, в український культурний та історичний контекст. У центрі фільму — воля. Для запорожців вона не є абстрактним поняттям. Це право не схилятися перед чужою владою, зберігати власну гідність, віру, братерство і землю. Їхній сміх у фільмі для мене так само важливий, як і сам текст листа. Це сміх людей, які не бояться сильнішого ворога, тому що внутрішньо вже є вільними.Сьогодні, коли питання свободи, національної ідентичності та права народу самому визначати своє майбутнє знову набули надзвичайної гостроти, історія запорожців звучить особливо актуально.Я оживляю картину, щоб дати голос тим, кого ми звикли бачити лише на полотні.І щоб нагадати: свобода починається там, де людина перестає боятися.
Доброй ночі! Сьогодні відправила свій фільм "Anna & Amedeo" на фестиваль "
Paris International Women Film Festival" в категорію "
НАЙКРАЩИЙ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КОРОТКОМЕТРАЖНИЙ ФІЛЬМ
". Це фестиваль не АІ фільмів, а художніх, документальних і короткометражних фільмів.
Фільм створено французською мовою з англомовними субтітрами. Фестиваль відбудеться 8 травня 2027 року.
Як виглядає фільм на сторінки фестивальної платформи можна подивитися за посиланням: https://filmfreeway.com/AnnaandAmedeo?preview=true&public=1&project_file_access=1&password=
Філософія історії
Ця історія — про страх перед невідомим.
Ми часто боїмося нового світу лише тому, що ще не знаємо його правил. Стоїмо перед ним, спостерігаємо здалеку й думаємо, що він чужий, небезпечний і точно не для нас.
Так само героїня спочатку опиняється перед океаном як перед чимось величезним і незвіданим. Вона не знає, що чекає на неї там, і чи зможе вона існувати в цьому новому середовищі.
Але коли наважується зробити крок назустріч невідомому, відбувається найважливіше — вона не просто потрапляє в інший світ. Вона перетворюється на русалку.
І тоді приходить усвідомлення: інколи світ, якого ми так боялися, насправді не чужий нам. Можливо, ми завжди були його частиною — просто ще не знали про це.
Для мене ця історія про зміни, прийняття нового і сміливість дозволити собі стати іншою версією себе. Бо іноді за найбільшим страхом ховається не небезпека, а місце, де ми нарешті стаємо собою.