Ця історія почалася з ідеї поєднати непоєднуване.

Я взяла мінімалістичну кремову сукню COS і подумала: а що, якщо поруч із нею з’явиться щось абсолютно несподіване?

Так у цій історії з’явився равлик.

Але почати хотілося не з моделі й навіть не з сукні.

Перший кадр — перламутрова мушля. Глядач ще не розуміє, що відбувається. Просто красива, майже скульптурна форма.

Потім камера відкриває головний сюрприз — гігантського равлика та модель поруч із ним.

Далі історія стає майже як сон: модель виходить на пляж, равлик з’являється поруч, а потім вони разом зупиняються біля моря й дивляться на горизонт.

І фінал — модель у кріслі.

Ні пояснення, ні логічного сюжету. Просто маленький сюрреалістичний світ, у якому це все здається абсолютно нормальним.

Найскладнішим було змусити AI зберігати одну й ту саму модель, сукню, равлика та їхні пропорції від кадру до кадру. Особливо — фактуру кремової тканини та мушлю, яка мала виглядати не як фантазійний CGI-об’єкт, а як справжня частина цього світу.

І ще одна важлива річ — не переборщити з сюрреалізмом.

Хотілося, щоб усе залишалося дуже спокійним, мінімалістичним і майже буденним.

Бо саме тоді дивність працює найкраще.